Управління освіти, молоді та спорту Олександрійської міської ради

 




Бешлей Тетяна

18.03.2013, 17:06
1
Бернівський НВК

Клас: 5
Учитель

 

Психологія особистості.

 

1.4. Загальне уявлення про особистість

   На питання, що таке особистість, психологи відповідають по-різному, у різноманітності їхніх відповідей, а почасти й у розбіжності думок, виявляється складність самого феномена особистості. Кожне з визначень особистості, наявних у літературі (якщо воно включено в розроблену теорію і підкріплено дослідженнями), заслуговує того, щоб врахувати його в пошуках глобального визначення особистості.
   Особистість частіше за все визначає людину в сукупності її соціальних, набутих якостей. Це значить, що особистість - це людина, узята у системі таких її психологічних характеристик, що соціально обумовлені, виявляються в суспільних за природою зв'язках і стосунках, є стійкими, визначають моральні вчинки людини, які мають істотне значення для неї самої і оточуючих.
   Разом з поняттями “людина”, “особистість” у науці нерідко вживаються терміни “індивід”, “індивідуальність” (рис. 2). їхня відмінність від поняття “особистість” полягає в такому. Якщо поняття “людина” містить у собі сукупність усіх людських якостей, властивих людям, незалежно від того, чи наявні вони в даної конкретної людини, то поняття “індивід” характеризує саме її і додатково включає такі психологічні і біологічні властивості, що притаманні їй разом з особистісними. Крім того, до поняття “індивід” входять як властивості, що відрізняють дану людини від інших людей, так і спільні для неї і багатьох інших людей.
   Індивідуальність - це найвужче за змістом поняття з усіх обговорюваних. Воно містить лише ті індивідні та особисті властивості людини, таке їх поєднання, яке дану людину відрізняє від інших людей.

 

Рис. 2. Співвідношення обсягів понять “людина”, “індивід”, “особистість” та “індивідуальність”

   Розглянемо структуру особистості (рис. З, 4). До неї зазвичай включаються здібності, темперамент, характер, вольові якості, емоції, мотивація, соціальні установки. Всі ці якості докладно будуть розглядатися у відповідних розділах.

 

 

Рис. 3. Структура: індивід, індивідуальність, особистість за Л. Столяренком

 

2.6. Гуманістичний напрямок у психології

   Прихильників гуманістичних теорій особистості насамперед цікавить те, як людина сприймає, розуміє і пояснює реальні події у своєму житті. Вони описують феноменологію особистості, а не шукають їй пояснення; тому теорії даного типу іноді називають феноменологічними. Описи особистості і подій у її житті тут в основному зосереджені на дійсному життєвому досвіді, а не на минулому або майбутньому, подаються в термінах типу “сенс життя”, “цінності”, “життєві цілі” тощо.
   Найбільш відомими представниками цього підходу до особистості є американські психологи А. Маслоу і К. Роджерс. Концепцію А. Маслоу ми спеціально розглянемо далі, а зараз коротко зупинимося тільки на характеристиці теорії К. Роджерса.
   Створюючи свою теорію особистості, Роджерс виходив з того, що кожна людина має прагнення і здатність до особистого самовдосконалення. Будучи істотою, наділеною свідомістю, вона сама для себе визначає сенс життя, його цілі і цінності, є вищим експертом і верховним суддею. Центральним поняттям в теорії Роджерса стало поняття “Я”, що включає в себе уявлення, ідеї, цілі і цінності, через які людина характеризує саму себе і окреслює перспективи власного розвитку. Основні питання, котрі кожна людина ставить і повинна вирішувати, такі: “Хто я?”, “Що я можу зробити, щоб стати тим, ким я хочу бути?”
   Образ “Я”, що складається в результаті особистого життєвого досвіду, у свою чергу впливає на сприйняття даною людиною світу, інших людей, на оцінки, що дає людина власній поведінці. Я-концепція може бути позитивною, амбівалентною (суперечливою), негативною. Індивід з позитивною Я-концепцією бачить світ інакше, ніж людина з амбівалентною або негативною. Я-концепція може неправильно відбивати реальність, бути вигаданою і перекрученою. Те, що не узгоджується з Я-концепцією людини, може бути витиснуте з її свідомості, відкинуте, хоча насправді може виявитися істинним. Ступінь задоволеності людини життям, міра повноти відчутого нею щастя безпосередньо залежать від того, наскільки її досвід, її “реальне Я” та “ідеальне Я” узгодяться між собою.
   Основна потреба людини, відповідно до гуманістичних теорій особистості - це самоактуалізація, прагнення до самовдосконалення і самовираження. Визнання головної ролі самоактуалізації об'єднує всіх представників даного теоретичного напрямку у вивченні психології особистості, незважаючи на значні розбіжності в поглядах.
   За А. Маслоу, до психологічних характеристик самоактуалізованої особистості належать:
- активне сприйняття дійсності та здатність добре орієнтуватися в ній;
- прийняття себе й інших людей такими, які вони є;
- безпосередність у вчинках і спонтанність у вираженні своїх думок і почуттів;
- зосередження уваги на тому, що відбувається зовні, на противагу орієнтації тільки на внутрішній світ, а також зосередження свідомості на власних почуттях і переживаннях;
- володіння почуттям гумору;
- розвинуті творчі здібності;
- неприйняття умовностей, але без показного їх ігнорування;
- занепокоєність благополуччям інших людей і незабезпечення тільки власного щастя;
- здатність до глибокого розуміння життя;
- установлення з оточуючими людьми, хоча і не з усіма, доброзичливих особистих взаємовідносин;
- спроможність дивитися на життя “відкритими очима”, оцінювати його неупереджено, з об'єктивної точки зору;
- безпосередня включенісгь у життя з повним зануренням у нього, так, як це звичайно роблять діти;
- превага в житті нових, непроторованих і небезпечних шляхів;
- уміння покладатися на свій досвід, розум і почуття, а не на думку інших людей, традиції або умовності, позиції авторитетів;
- відкрита і чесна поведінка у всіх ситуаціях;
- готовність стати непопулярним, зазнати осуду з боку більшості оточуючих людей за нетрадиційні погляди;
- здатність брати на себе відповідальність, а не уникати її;
- докладання максимуму зусиль для досягнення поставлених цілей;
- уміння помічати і, якщо в цьому є необхідність, переборювати опір інших людей.
   На головне питання його теорії “Що таке самоактуалізація?” А. Маслоу відповідає таким чином: “люди, які самоактуалізуються, усе без винятку залучені до якоїсь справи... Вони віддані цій справі, вона є чимось дуже цінним для них - це свого роду покликання”. Всі люди такого типу прагнуть до реалізації вищих цінностей, що, як правило, не можуть бути зведені до чогось ще більш високого. Ці цінності (серед них - добро, істина, порядність, красота, справедливість, досконалість тощо) виступають для них як життєво важливі потреби. Існування для особистості, яка самоактуалізується, постає як процес постійного вибору, як первинне вирішення гамлетівської проблеми “бути чи не бути”. У кожний момент життя в особистості є вибір: просування вперед, подолання перешкод, що неминуче виникають на шляху до високої мети, або відступ, відмова від боротьби і залишення позицій. Особистість, яка самоактуалізується, завжди обирає рух вперед, подолання перешкод.
   Самоактуалізація водночас передбачає спирання на власні сили, наявність у людини самостійної, незалежної думки з основних життєвих питань. Це - процес постійного розвитку і практичної реалізації своїх можливостей. Це “праця заради того, щоб зробити добре те, що людина хоче зробити”. Це “відмова від ілюзій, рятунок від неправильних уявлень про себе”.
   За своїми позиціями, особливо в плані розуміння сенсу життя (прагнення до вищих цілей, цінностей), гуманістична психологія з усіх закордонних концепцій є найбільш близькою до поглядів наших психологів.
   У вітчизняній психології найбільш відомі дослідження в галузі особистості пов'язані з теоретичними роботами представників школи Л.С. Виготського. Значний внесок у розв'язання проблеми особистості внесли, зокрема О.М. Леонтьев, Л.І. Божович.
   Спираючись на поняття про провідну діяльність і соціальну ситуацію розвитку, введені Л.С. Виготським, Л.І.Божович показала, як у складній динаміці взаємодії діяльності і міжособистісного спілкування дитини в різні періоди її життя формується певний погляд на світ, названий внутрішньою позицією. Ця позиція є однією з головних характеристик особистості, передумовою її розвитку, що розуміється як сукупність основних мотивів діяльності.
   У концепції структури і розвитку особистості О.М. Леонтьева центральне місце відведено поняттю діяльності.
   Як і в Л.І. Божович, основною внутрішньою характеристикою особистості в О.М. Леонтьева є мотиваційна сфера. Іншим важливим поняттям в його теорії служить “особистісний зміст”. Він виражає відношення цілей діяльності людини, тобто того, на що вона в даний момент безпосередньо спрямована, до її мотивів, того, що її спонукає. Чим ширше, різноманітніше види діяльності, в які включена особистість, чим більше вони розвинуті й упорядковані (ієрархізовані), тим багатша сама особистість.

5.3. Клінічна типологія характерів

   На основі аналізу клінічного матеріалу виділяють такі типи патологічних варіантів характеру, від особливостей яких страждає сама людина або оточуючі. 
   Шизоїдний тип характеризується внутрішньою відірваністю від зовнішнього світу, відсутністю внутрішньої послідовності у всій психіці; це дивні і незрозумілі люди, від яких не знаєш, чого чекати, вони холодні до інших і дуже ранимі самі. Шизоїд ігнорує те, що не відповідає його уявленням, свої вимоги будує незалежно від реальності, у нього своя логіка, і це позначається на його мисленні, що носить індивідуальний, іноді дуже оригінальний характер; він замкнений, дратівливий, уникає спілкування.
   Циклоїдний тип характеризується багатократною зміною періодів повного розквіту сил, енергії, здоров'я, гарного настрою і періодів депресії, туги, зниженої працездатності. Ці часті зміни душевних станів втомлюють людину, роблять її поведінку малопередбачуваною, суперечливою.
   Гіпертимний тип - це постійно веселі, безтурботні, життєрадісні люди, у котрих постійно гарний настрій, незалежно від обставин життя (“патологічний щасливчик”), підвищена активність, енергійність, але спрямована часто на неадекватні цілі (алкоголізм, наркотики, сексуальні зв'язки, хуліганство тощо). Ділові відносини з такими людьми підтримувати дуже важко, тому що вони не виконують обіцянок, їхні інтереси поверхневі, хиткі, вони терпіти не можуть критики, зауважень, у них немає меж між дозволеним і недозволеним.
   Сензитивний тип  - характерний постійно знижений настрій, в усьому бачать тільки темні сторони, життя здається важким, безглуздим, вони песимістичні, надзвичайно ранимі, швидко втомлюються фізично, можуть бути дуже чуйними, добрими, якщо потрапляють в атмосферу співчуття з боку близьких, але, залишившись наодинці, знову впадають у смуток.
   Психастенічний тип - характерна крайня нерішучість, боязкість, постійна схильність до сумнівів, їх охоплює страх за себе, за рідних, вони марновірні, для зменшення тривоги і страхів знаходять свої прикмети і ритуали дій для “захисту себе від нещасть”.
   Епілептоїдний тип - характерна крайня дратівливість, нетерпимість до думки оточуючих, цілком не виносять заперечень, зауважень, у сім'ї - часто тирани, легко впадають у гнів, не можуть стриматися, виражають свій гнів у лайці, рукоприкладстві, втрачаючи часом контроль за власними діями до повної несамовитості (“у гніві - страшний, може вбити” або “трясеться від гніву”).
   Істероїдний тип - характерне прагнення будь-що звернути на себе увагу, домогтися свого у будь-який спосіб (неправда, демонстративні сцени, непритомності, паралічі, хвороби тощо).
   Параноїдний тип - характерне “застрявання” якихось почуттів, думок, ідей (“манія ревнощів”, “манія переслідування” тощо),помисливість, підозрілість, злопам'ятність, фанатизм.
   Конформний тип - характерне прагнення наслідувати інших, “бути як всі”, освоювати стандарти поведінки, поглядів, думок, властиві даній соціальній групі, не маючи власних позицій (“конституційно нерозумний”, за класифікацією психіатра Ганнушкіна).
   Американський психолог Хорні залежно від ставлення до спілкування з іншими людьми виділила три психологічних типи особистості.
   Прихилистий тип - людина має підвищену потребу в спілкуванні, для нього важніше усього бути улюбленим, шанованим, щоб хтось піклувався про нього. Така людина підходить до оцінки іншої людини з питанням: “Чи буде вона мене любити, піклуватися про мене?”
   Агресивний тип - характерне ставлення до інших людей як до засобу досягнення своїх цілей. Такі люди прагнуть домінувати, не терплять заперечень, розглядають іншу людину з погляду: “Чи буде він мені корисний?”
   Відчужений тип - для таких людей необхідна певна емоційна дистанція з іншими людьми, тому що вони розглядають спілкування як неминуче зло, не схильні брати участь у груповій діяльності і вважають, що визнання їм повинно бути забезпечене вже в силу їхніх достоїнств; зустрічаючись з іншими людьми, вони потай запитують себе: “Чи лишить він мене в спокої?”

 

Федорук Любов

30.03.2013, 21:22
2
Бернівський НВК
Учитель

Де знахолчться рис.3,4, на які Ви зсилаєтесь у своїй статті? Чи може це не Ваша стаття? Може, не дай Боже, - вкрадена?



Залишати повідомлення можуть тільки зареєстровані користувачі
реєстрація