Управління освіти, молоді та спорту Олександрійської міської ради

 


Як батькам визначити готовність дитини до дитячого садка?


Повшедна Наталія

15.03.2012, 14:06
1
ДНЗ № 299
Адміністратор, вихователь

Як батькам визначити готовність дитини до дитячого садка?

1. Останнім часом вдома дитина стала нудьгувати, не може знайти собі заняття. Цілком можливо, що дитині пора відкривати щось нове, вийти зі звичного «сімейного кола».

2. На прогулянці малюк сам підходить до дітей на майданчику, намагається вступити в контакт. Він не просто віднімає іграшку у свого «колеги», а «улагоджує» конфлікт словами: «Це моє!».

3. Маля здатне кілька годин на день проводити без мами.

4. Дитина розбірливо може виразити свої потреби словами.

5. Малюк уже досить спритний, вміє самостійно їсти (і пережовувати!), миє руки й умивається, вдягає і знімає із себе основні предмети одягу. До кінця раннього віку в дитини з'являється прагнення до самостійності, її інтереси переміщаються від світу предметів до світу спілкування з дорослими.

Суперечності між сформованими в дітей формами взаємин з оточуючими та з їх новими можливостями можуть супроводжуватися нетривалим загостренням стосунків із близькими дорослими. Інколи це виявляється у свавіллі, конфліктності, негативізмі, упертості. Все це говорить про те, що дитина переживає «кризу З років». Вважається, що криза не пов'язана зі стійкими негативними природженими чи набутими поведінковими проявами і не обтяжена помилками виховання, при сприятливій сімейній ситуації може стати позитивним фактором для психоемоційного розвитку. Зміна соціального статусу дитини дає їй широкий спектр можливостей вибудовування взаємодії з однолітками і здорослими.

Існує обґрунтована думка про позитивну оцінку «улаштування» дитини в дитячий садок у трирічному віці. За умови нормального емоційного спілкування дитини з матір'ю до З років у неї формується усвідомлення «я», тобто, сприйняття себе як окремого індивіда, поступово ослаблюється відчуття залежності від батьків. У середньому, лише на повних З роки в дитини з'являється бажання «розлучитися» з матір'ю і стати більш незалежною. Однак, нерідко ситуація розвивається для дитини несприятливо. Занурення в атмосферу дитсадівської спільноти сприймається як насильство над особистістю, утрата власної індивідуальності. Тягар переживань веде за собою появу протестних форм поведінки: істерик, капризів, вередувань, постійного скреготіння у вихідні, а іноді соматичних порушень — підвищення температури, появи болісних відчуттів у животі та діареї, загострення хронічних захворювань.

Відзначено, що коли малюк від природи боязкий, не любить гучної компанії дітей, не вміє захистити за себе, то дитяча установа стає для його несформованої ще нервової системи тяжким випробуванням. Він не тільки не навчиться пристосовуватися в дитячому садку, а навпаки, може ще більше замкнутися в собі, що призводить до порушення психологічного комфорту. Процес адаптації носить глобальний характер. Він не обмежується змінами, що відбуваються у сфері емоцій, як це може здатися на перший погляд. При поверхневому баченні, протікає в такій послідовності: «Дитина пішла в дитячий садок — зраділа. З другого дня почала плакати, і так протягом двох місяців. Ну, а потім, звичайно, звикла. Зараз ходить спокійно, тільки от хворіє часто...» Насправді «плакав — перестав» — це тільки мала частина підсвідомо задіяних у дитині складних та інтенсивних процесів психофізичної перебудови. Це потребує значних зусиль, тому їх не вистачає на забезпечення інших звичних сторін життєдіяльності організму: різко падає імунітет, знижується психічна стійкість, дитина втомлюється, погано їсть і спить, багато вередує, плаче. У неї з'являються звички, яких, як нам здавалося, вона давно позбулася. Трирічна дитина може почати смоктати пальця, забуває проситися на горщик, змінюється мова — з'являюся слова-звуконаслідування, сюсюкання, дефекти звуковимови, які були їй властиві, коли вона тільки-но почала говорити. Вона знову, як маленька, не відпускає від себе маму, хвилюється і плаче, коли її немає поруч, починає боятися чужих, незнайомих дорослих. Наполегливість та прагнення досягти свого, змінюються уже вираженою впертістю, нерідко з агресією. Одні діти починають без причини битися, в інших з'являються страхи, хтось зовсім паралізований сором'язливістю, а деякі стають не керованими чи неуважними. Усі вище зазначені та безліч інших відхилень у поведінці з'являються та посилюються, коли дитина починає відвідувати дитячий садок. Батьки ж дивуються, як це дитячий садок так швидко вплинув на дитину.

/Files/images/detia-822.gif



Залишати повідомлення можуть тільки зареєстровані користувачі
реєстрація